Новини

Конкурс до Дня міста Городок

 Люблю…

Дуже сильно я люблю Городоччину свою!
Це мій край, моя земля, народилася тут я!
Запитаєте: «За що люблю?»,
Та за те, що тут живу…
Тут уся моя сім’я,
Тут найкращії поля,
Річка Смотрич протікає, звідки веселка воду набирає.
Зупинившись на хвилинку,
Подивіться навкруги,
Як покращало вже місто
І немає в нас війни.
Перестаньте нарікати,
Зрозумійте лиш одне:
Треба всім про місто дбати
Й дітям приклад подавати…
Городок, місто моє!
В людських серцях завжди живи!
Я пишаюсь, що тут живу,
Щирим серцем тебе люблю!

Карвацька Тетяна, м. Городок

Вірші на конкурс «До Дня міста»

МІЙ ГОРОДОК
В призахідному сяйві надвечір’я,
Над Смотричем, на берегах ріки
Стоїть красивий, рідний і чарівний
Мій Городок уже які віки.
Шепочуть верби тихо коло Млина,
Й веде за ручку мати там маля.
І плине час там плавно, тихо, мило,
І родить щедро на ланах земля.
Моя колиска, світ мого натхнення,
Куди вертаю, де б я не була.
Мій Городок, Герой мій і знамення,
Мій край, мій рай, моя свята земля.
Ти кожен день живеш і процвітаєш,
І твій народ вже скрізь по всій Землі -
У Польщі, Штатах, Лондоні, Італії
Живе і вчиться, водить кораблі.
Гордишся ти дітьми, що прославляють
В Верховній Раді край свій - Городок.
Що приїжджають, чують, помагають,
Коли біда, і знову як добро.
Мій Городок, частинку свого серця,
Тобі віддам, за тебе помолюсь,
Живи і мрій, хай сяє завжди Сонце
На твоїм небі! І тобі клянусь,
Що скільки буду жити - не забуду,
Що ти чекаєш на своїх дітей.
І чуєш, завжди, буду, буду, буду
Вертатись, чуєш, завжди до тебе...
Коляда Валентина Іванівна.
с. Новосілка

МІЙ РІДНИЙ ГОРОДОК
Квітують луги пахучими травами,
Навкруг розтелились духмяні поля.
Сади розцвіли кольоровими барвами –
Це рідна моя городоцька земля.
Містечко моє чарівне й яскраве,
Прекрасне й затишне – мій Городок.
Воно в Україні відоме і славне,
Воно - її ніжний, маленький куток.
Мій Бедрихів край радо всіх зустрічає,
Шановним гостям линуть кращі пісні.
Тут сам Виноградський писав мемуари
І славний Ткачук працював на землі.
Б’ють дзвони в церквах, йдуть на службу віряни,
Їх віра не раз берегла Городок.
І віддані діти твої – подоляни,
Прославлять тебе здобуттям перемог.
Розкинувся Смотрич – величний, могутній,
Шумить в верболозах срібляста вода.
Як вечір зійде - ллється спів незабутній:
То наш соловейко подільський співа.
Твій кожний куточок – душі вподобання,
У щасті з тобою крокує життя.
О мій Городок, мого серця кохання,
Я вірю в щасливе твоє майбуття!
Олександр Ходак

РІДНЕ МІСТО
До рідного міста знов вечір заходить,
У теплі обійми бере Городок.
В густім верболозі птах пісню заводить,
Мелодія дивна летить до зірок.
Хлюпочуться хвилі і берег цілують –
Смотрич віками отут вже пливе.
Минувшина наша – і горе, і радість –
У нашому серці живе і живе.
У місто подільське навік закохався,
У світі такого, їй-богу, нема.
В синівській любові не раз признавався
І Бога просив, щоб вберіг нас від зла.
В церквах і костелах видзвонюють дзвони,
І святістю віє понад Городком.
Живи, наше місто, роками й віками!
Будь завжди веселе й вічно з добром!
Згуртуймось, краяне! Візьмімось до праці!
Примножимо славу свого Городка.
Сини і онуки потім будуть вдячні.
Завжди пам’ятаймо – це наша земля!
***
О, краю Подільський! Красо України!
Зернинкою в тебе є Городок.
Надіюсь на зустріч кожної днини,
Мандруючи світом синів і дочок.
Михайло Соловчук, с. Новосілка

МОЄ МІСТО В МЕНІ
Наше місто - це наш рідний дім,
У цьому місті сховане моє серце,
Я можу написати сотню слів
Про це чарівне й дивовижне місце.
Я ходжу по своїй землі,
Я дихаю своїм повітрям
І я бачу на синьо-жовтому тлі
Наше місто не лише в мріях.
Я нарешті бачу, як воно росте,
Як починають радіти діти,
І моє бажання збулось просте –
Люди почали людей любити.
Нам відкрила очі війна,
Показала, які ми насправді.
Ми були наче товста стіна,
Одні одному зовсім не раді.
Я радію зараз і тут з вами,
Бо я бачу, що ми – Сім'я,
Бо ми діти однієї матері,
Й мати наша — це наша земля.
Тут наш дім, тут наша родина,
Тут вогонь, що віками палав,
Вже нарешті прийшла та година,
Про яку нам Шевченко писав.
Ми знайшли свою спільну мову,
Ми побачили світло в пітьмі,
І я нарешті відчула знову...
Моє місто живе в мені.
Кісільовська Діана, м. Городок


РІДНИЙ КРАЙ
Чи є щось краще на Землі,
Ніж край, де народилась.
Де, слухаючи мамині пісні,
Росла, жила та вчилась.
Гей, люди, розкажіть мені,
Де в світі краще жити?
Де пахнуть трави навесні
Й так хочеться любити?
Я ним живу, ним мрію я
Й лиш там залишусь жити.
Там мої друзі і земля,
Яку не можу не любити.
Я там злітала до небес,
І мліла там від щастя.
Мій край чарівний, світ чудес,
Що прибира напасті.
Я навіть в сні тебе люблю,
Мій краю незрівнянний.
Живи, цвіти, радій – молю,
Лише тебе кохаю.
Святий мій краю, Городок,
Мій барвінковий раю.
Таких полів, лісів, річок
У світі більш немає.
Тебе, вкриваючи крильми,
Боронять твої хлопці
Від лиха, ниці і пітьми…
На фронт йдуть добровольці.
Життя за тебе віддають
Там, молячись за тебе,
Вкладаючи всю свою лють
У автоматну чергу.
Шепочучи твоє ім’я,
Вмирають твої воїни…
Ніколи щоб твоя земля
Ніким не була скорена.
Свій піт і кров зі своїх ран
Там ллють синочки твої -
За мир, дружин, дітей і мам
Стоять на смерть герої.
За Городок, за рідний клас,
За край, найкращий в світі,
За землю, що зростила нас,
Де пощастило жити.
Ти - світ моїх дитячих мрій
Калинового цвіту,
Веселок, гроз, калюж, завій,
Де хороше так жити.
Ти – цілий світ в моїх очах,
Галактика в бажаннях.
Минає біль, зникає страх -
Про тебе лиш згадаю.
Гей, люди, розкажіть мені,
Де в світі краще жити?
Де квітне жито навесні
І хочеться любити?
Анжеліка КОЛЯДА, с. Новосілка

*****
Моє місто – найкраще у світі!
Я люблю його кожної миті,
Люблю рідну школу,
Люблю «Епіцентр»,
Люблю гратись в парку,
Ходжу на ставок.
Вітаю з Днем міста,
Рідний мій Городок!
Задворний Ілля, 7 років

 

ДИВО КАЛИНОВЕ
Городок, наш Городок,
Диво веселкове!
Смотрича ласкавий плин,
Небо барвінкове.
Соловей кінчає день,
Жайвір починає.
Палахкоче небокрай,
Златом сонця грає.
Й загадок чимало в нім:
Ось підземне місто…
Хто? Коли? Навіщо? Як?
І кому тут тісно?
Де той Олень, що колись
Люд привів в це місце?
Хто це був? А, може, Дух
Указав на місто?..
Чи впізнав би Бедрих наш
Край свій світанковий,
Де стояло кілька хат
В листі смарагдовім?..
А тепер тут аж п’ять шкіл
Подають науки,
«Епіцентр» дає усім
Мужності уроки.
Хочеш більше іще знати –
Йди в бібліотеку:
Що потрібно – то заглянь
В її картотеку.
В центрі міста є музей –
То наша святиня.
Зберігається у нім
Все наше коріння.
З сумом плаче вербочка,
Ронить цвіт у воду:
«Слава! Слава вічна тим,
Хто ліг за свободу!».
Ми приходимо до них
І ведемо діти.
Ми кладемо їм до ніг
Щонайкращі квіти.
В центрі міста – білий дім –
Розум наш і сила.
Буть добрішими до нас
Владу б ми просили.
І редакція навпроти –
Майбутнього мрія.
Журналісти, шана вам,
Ви наша надія.
Є містечко лікарняне –
Всі ми звідти родом,
Кланяємось медицині
Всім хресним народом.
Про щось мріє «Мархлівочка»
В барвистім віночку,
Пишається «Аеродромна»
Далі на горбочку.
«Заводська» буя садами,
«Шостак» цвітом сяє,
І «Кошарна» з вітерцем
Бузком розмовляє.
А на вулиці Ванагса –
То небес дарунок –
Є духовне джерело
Нам на порятунок.
Срібний дзвін святого місця
Понад містом лине.
Вірю я, що щастя нас,
Друзі, не покине.
Що й надалі ця земля
Квітами вбереться
І до Бога кожне серце
Щиро повернеться.
Городок наш. Городок,
Диво калинове!
Хай Господь тя береже
Й покоління нове.
Любов Цісельська, с. Куманів

 

Чарівний, любий Городок
Може не так, як ми хотіли,
Але родились в Городку. –
Цьому містечку, ще все вміли
Його віряни на віку:

Варили цукор на заводах,
Кували сталь у литцеху.
Купались у смотрицьких водах
Й ховали урожай в льоху.

Та що казати за завжди, –
Верстати їх кругом везли
Та плити литі і забори –
Не всі ж зробить такі могли.

Але оцьому не кувала
Зозуля та багато літ.
Бо все змінилось, все розтало,
Хоч там й пролився людський піт.

Віряни тяжко все трудились.
В неділю разом, в храми йшли.
Отак і Богу всі молились
І з Богом стільки літ жили.

Усе пройшли: розруху, голод.
Війни страхіття і біду.
Проте в душі не ліг в них холод,
Бо вірили в свою судьбу...

Не чути вже гудка, що кличе
На зміну вже робочий люд.
Й пропали шанси всі величні
А всі питання – в Божий суд.

Лишились спогади краянів.
Про робітничий Городок.
А також спів пташиний славний
Й природи – чарівний куток.

Натомість спонсор в нас з’явився,
Якому рівних в нас нема .
Та слава богу розкрутився ,
Йому за це і похвала .

Як в людей горе – помагає –
Грошей потроху їм дає.
І славну вість про себе має,
Бо ж має сам – ще й роздає.

Лікарню обновив вже славно,
Й нову доводить до кінця.
Спорткомплекс здав зовсім недавно,
Й нужденним дахи обновля.

Розваги різні нам проводить,
Артистів возить на свята.
І на Донбас дари завозить
Атовцям нашим помага.

Ось так живемо і радієм
Всьому цьому, що у нас є.
І не вмира у нас надія,
Що все ще змінимо своє.

Бо ж Городок – друга Варшава.
Куди і їдуть звідусіль.
Й про нього лине гарна слава,
Й гостям даємо хліб і сіль.

Стрічаємо усіх піснями,
Яких ми знаємо мільйон.
Котрі співаєм до безтями,
Бо по піснях – ми чемпіон.

Співаєм скрізь: і на весіллях,
І на родинах малиша.
Кругом та скрізь на всіх затіях –
До них лежить у всіх душа.

Що там казати: хор «... калина»,
І Колісник і Літвінчук –
Ота із «Голосу...» дитина –
Ще і відомий всім Шевчук.

Якщо є Надя на весіллі,
То буде бум, буде жара.
Бо ж вона там, як те чар-зілля –
Справді чудова тамада.

А у лікарні, то хазяїн –
Заслужений такий діяч.
І кожен з нас це добре знає,
Що наш Дралюк – хороший врач.

Як десь в хребті когось заколить,
То біжимо вже на масаж,
Якщо відклались в ньому солі,
То він здійснить супер форсаж.

Та й ногу, руку поскладає,
Коли зламалася яка,
Бо в усе душу він вкладає,
Й за все болить в нього вона.

Отак і слався повсякденно
Людьми своїми Городок.
Та їх, щоб множилось щоденно,
І прославляли б твій куток.

Куток країни, що на карті.
Зовсім маленьким вигляда.
Слава твоя іще на старті.
І прибува як та вода.

Тож процвітай же ти наш милий,
Чарівний любий Городок.
Бо на привітність ти в нас щирий,
Як і на в’їзд через місток.

А 6 їх всіх й міцних як ста́льці,
Які й ведуть у самий центр,
Де і містяться всі інстанції,
У славнозвісний Епіцентр.

За все оце і будуть знати
І в Україні й за бугром.
Коли будуть про тебе дбати
І добрим ділом і пером.

Я. К. Щур,
с. Підлісний Олексинець

Відео новини

Корисні лінки

Єдина країна
Президент України
Верховна Рада України
Урядовий портал
Урядова телефонна ''Гаряча лінія''
Хмельницька обласна державна адміністрація